Бути свідком Воскресіння
Христос воскрес! Дорогі мої брати і сестри, сестри і брати!
Коли після Воскресіння і Вознесіння Господнього апостоли перебували у горниці, виникла потреба замість Юди Іскаріотського вибрати нового апостола, щоб апостольська спільнота Дванадцятьох була повною (Ді. 1,15-26). Апостол Петро говорить мету такого вибору, кажучи щоб один з них був разом з нами свідком його (тобто Господа Ісуса) воскресіння (1,22). Така особа мала бути з апостолами ввесь час, коли Ісус жив з ними, від Його хрещення аж до Вознесіння.
Що означає бути свідком Воскресіння? Адже ж жоден з апостолів не був у печері в момент Воскресіння Ісуса (вже опісля), ані жінки-мироносиці не бачили Його і сторожа, що бачила як камінь відкочується, змертвіла. Ніхто з нас також не був наочним свідком цієї знаменної події в історії спасіння. Як же ми маємо бути свідками Воскресіння?
Мабуть Воскресіння має увійти в наше життя і стати його основою. Щоб інші бачили Його. Слово «свідок» (не той, що з Вартовою Баштою в руках!) в оригіналі грецькому пишеться martyr і дослівно перекладається як «мученик». Отже свідок = мученик, а мученик - це той, хто з любові своє життя віддає, жертвує своїм життям заради Христа (на шлюбі корони або вінці є знаком мучеництва, тобто справжньої любові - жертви, до якої покликані подруги).
Якщо все це зібрати разом, то вийде, що свідком Воскресіння є той, хто своє життя складає у жертві любові Богові, є богопосвяченою особою (в якому би стані не був, посвячує своє життя Богові, нічого собі не залишаючи і не ділячи своє життя на сфери світську і духовну). Це - жити в єдності з Воскреслим Господом, носити Його у собі (Гал. 2,20). Це - вже сьогодні брати участь у Його Воскресінні, вже тепер воскреснути на вічне життя і померти для життя дочасного.
Це правда, що після нашого воскресіння ми будемо такі як Ісус: проходити крізь двері, не потребувати їсти, бути одночасно в двох місцях. Але ми, що беремо участь в Воскресінні, можемо все це робити вже тепер, а колись там після «кінця світу». Як? Дуже просто: хто би не зачинив двері свого життя перед Богом, зі страху чи через зранення, чи ж би Твоя любов, прощення, жертовна посвята і молитва не можуть крізь них пройти і перемінювати серце і життя ближнього? чи ж би Ти можеш постом і молитвою показати, що матеріальна їжа та речі не є джерелом твого життя, а тільки Бог? Чи перебуваючи на Літургії і приймаючи Євхаристійного Ісуса, ти не перебуваєш одночасно і на землі і на небесах і біля кожного за кого молишся?
Ми вже сьогодні можемо жити згідно цієї правди: ви що у Христа христилися, у Христа одягнулися (Гал. 3,27). А також: всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися... ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям (Рим. 6, 3-4н).
Христос воскрес! Воістину воскрес! А я і Ти (ми)?