Село
Дорогі товариші... у прощі до Царства Небесного! Цікаво, як Ви проводите літо? Може хтось загоряє на пляжі Багамських островів або Златих Пясків Болгарії, або дихає дощовим карпатським повітрям або ще краще поїхав у село до бабусі або батьків (якщо маєте ласку від Бога, що вони ще моляться за Вас тут на землі і можна заспівати їм «Многая літа»). Ще досить донедавна слово «село» асоціювалося у мене з поняттям простацтва, неуцтва, якогось недорозвитку, селюцтва. Мені, людині з міста, одразу видно людей, які приїхали до нас із села і по розмові і по одязі і навіть по зачісці. Навіть, якщо людина вчиться у місті і всілякими способами старається приховати своє походження, це їй майже не вдається.
Село і місто. Така велика різниця у всьому. Часто той, хто прожив дитинство і юність у селі, хоче втекти до міста, а той, хто прожив на поверсі і йому набрид асфальт, хоче подалі від гамору цивілізації.
Якщо подивитися на це духовними очима, то село - життя у його повноті, близькості з Богом. Це зовсім не брак, не відсутність, але навпаки «присутність». Міська людина бачить світ природи тільки як глядач, відвідувач, а сільська людина «бере участь» у природі! Гамір міста, з неоновими лампами, які не дозволяють бачити вночі зоряне небо.
Ісус говорить про те, що ми маємо бути у світі, але бути не ві
д світу цього. Перефразовуючи це, можна сказати: живи у місті, але будь у душі «селянином»! І навіть якщо Ти не будеш орієнтуватися у всіх світських справах, політиці і бізнесі, зате життя буде у повноті, бо його наповнить Той, Хто може насправді наповнити.